Будинку дитячої творчості Іллічівського району, в якому ми займаємося, вже багато років. Але, мені здається, що жоден новий гурток не може передати таку доброту і тепло, які випромінюють саме його стіни, роками зберігає свої таланти, гучні вигуки і сміх учнів, строгі, але правильні настанови керівників.
Ми, учні СШ № 42, любимо свій дитячий будинок творчості. Наші старші брати та сестри теж займалися в ньому. І ми точно знали, що знову прийдемо сюди через кілька років. Все так і сталося. Тепер ми вже декілька років вчимося бути журналістами в дитячому прес-центрі під керівництвом Віри Миколаївни Столярчук, і дуже полюбили її. Але наш будинок творчості дає не тільки знання з журналістики. Він дає нічим не замінний життєвий досвід. Він готує нас до нового цікавого життя. Як дбайлива і добра мати, вона віддає все найцінніше, що в неї є, не вимагаючи нічого натомість.
Тут проходять краще роки нашого життя - юність. І частину його ми віддаємо своїй другій школі. Ми щасливі, що наша юність проходить тут!
Можна порівняти будинок творчості з величезною бібліотекою, в якій зібрано всі знання, що знадобляться нам у професії журналіста, потрібно тільки захотіти і простягнути руку. Тут нам добре і затишно. Зовсім не важливо, як виглядає будинок зовні і всередині, головне, щоб нам, учням, подобалися вчителі.
Дім дитячої творчості - це не просто будівля. Це світ, в якому ми живемо. Кожна цеглинка цієї світобудови важлива. Витягни один, і всі розсиплються як картковий будиночок. Тому ми завжди будемо допомагати нашому рідному будинку дитячої творчості бути єдиним і згуртованим.
